Держава завжди була і буде інвестором. У бюджеті країни розмір інвестицій та напрями інвестування законодавчо закріплюються на певний період. Бюджетні інвестиції це кошти, що направляються на створення або збільшення капіталу державних об’єктів інвестування в різних областях її діяльності. Бюджетні інвестиції поділяються на:
- економічні інвестиції;
- соціальні інвестиції;
- екологічні інвестиції;
- інвестиції в оборону і безпеку країни.
Об’єкти бюджетного інвестування
Головними об’єктами бюджетних інвестицій є державні (муніципальні) унітарні підприємства, автономні та бюджетні установи. В них держава розміщує інвестиції в формі державного замовлення.
Об’єкт державних інвестицій належить державі, тому інвестиції збільшують капітал цих об’єктів, найчастіше, шляхом збільшення їх статутного фонду. Ці інвестиції здійснюються за статтею «Бюджетні інвестиції». В кінцевому підсумку, держава зберігає за собою право власності на капітал, що інвестується і фіксує приріст державних активів в бюджеті.
Субсидії у вигляді інвестицій законодавчо не відносяться до «чистих» інвестицій та розглядаються лише як форма державної підтримки інвестиційної діяльності об’єктів, якими є державні підприємства та установи. Державні інвестиції пропонуються і недержавним інвестиційним об’єктам.
Вибір і оцінка ефективності об’єктів бюджетного інвестування
Критерії відбору проектів:
- національна пріоритетність;
- економічна ефективність;
- бюджетна ефективність;
- фінансова ефективність.
Для кожного проекту вибираються кількісні критерії, які відповідають стану даної галузі і значущості об’єкта для економіки країни.
Бюджетне інвестування в економіку країни
Економіка нашої країни відчуває серйозний інвестиційний «голод». Державні інвестиції спрямовуються на вирішення соціально-економічних завдань і оборону країни. Звісно, це необхідно робити, але досвід багатьох країн показує, що держава вкладає кошти і в розвиток промисловості, сільського господарства, в енергетику і інші значущі для розвитку країни галузі. Ми цього не робимо, і намагаємося залучити іноземні інвестиції. Іноземні інвестори відмовляються інвестувати в нашу економіку, задаючи при цьому питання: «А чому ви не використовуєте інвестиції національні. Якщо ви боїтеся їх інвестувати в свою економіку, то ми – тим більше». Наприклад, той же Російський Фонд Прямих Інвестицій створений в 2011 році для інвестування у вітчизняну економіку за обов’язкової умови присутності хоча б одного іноземного інвестора, не отримав належного розвитку.
Якщо розглядати економіку країни як окреме підприємство, то для нього зберігається хрестоматійна теза: без інвестицій немає розвитку, немає росту капіталу. Всі економісти згодні з цією тезою, крім Міністерства фінансів, яке багато років наполегливо стверджує, що інвестування та впровадження грошей в економіку їй шкодить. Підтримка Урядом цієї позиції міністерства фінансів штовхає країну до економічного колапсу.
З позиції здорового глузду, інвестиційна політика нашої держави не витримує ніякої критики. Державні інвестиції не в змозі покрити одну десяту потреби країни в них.
