Зовнішні і внутрішні інвестиції



Розподіл інвестицій на внутрішні і зовнішні обумовлений джерелами фінансування інвестицій. Існують різні трактування внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Ряд економістів вважає внутрішніми інвестиціями тільки інвестиції вітчизняного походження, а зовнішніми інвестиціями – інвестиції іноземного походження. Така позиція відповідає макроекономічному підходу до інвестицій.

Зовнішні інвестиції з позиції держави це іноземні інвестиції в її економіку. Внутрішні інвестиції – це інвестиції господарюючих суб’єктів у власні чи інші вітчизняні проекти.

Для підприємства внутрішні інвестиції це використання власних ресурсів в інвестиційних проектах, як для розвитку підприємства, так і для отримання доходу поза підприємством.

Зовнішні інвестиції для підприємства – це фінансові надходження в інвестиційні проекти підприємства від сторонніх організацій, все одно вітчизняних чи зарубіжних.

Ще одне трактування інвестицій розглядає внутрішніми інвестиціями тільки ті, які направляються для розвитку власного підприємства, незалежно від джерела фінансування, а інші розцінюються як зовнішні. Таке трактування у внутрішні інвестиції включає всі вкладення коштів в інвестиційні проекти підприємства, включаючи іноземні.

Внутрішні інвестиції підприємства


Все-таки, поділ на зовнішні і внутрішні інвестиції на підставі джерел їх фінансування і цільової спрямованості інвестицій для підприємства є більш вірним підходом до їх класифікації.

Отже, інвестиції у власне виробництво на базі самофінансування є реальними внутрішніми інвестиціями. А інвестиції в сторонні організації, в покупку цінних паперів і інші фінансові інструменти для отримання додаткового доходу підприємству, є внутрішніми фінансовими інвестиціями.

Джерелами внутрішніх інвестицій обох типів (реальних і фінансових) є:

  • прибуток підприємства;
  • статутний фонд;
  • інші фонди підприємства, включаючи амортизаційний фонд:
  • реалізація вибулого майна та інші внутрішні джерела;
  • емісія акцій підприємства для отримання інвестиційних коштів.

Прибуток підприємства – основне внутрішнє джерело інвестування, поряд з амортизаційним фондом. Однак фонд амортизації використовується для відновлення втраченої вартості основних фондів підприємства. Його використання у внутрішніх інвестиціях обмежується його призначенням. Статутний фонд і інші фонди накопичення теж не можуть в повній мірі задовольнити запити внутрішніх інвестицій підприємства, з огляду на їх недостатній для інвестицій розмір і зв’язок з їх цільовим використанням. Реалізація вибулого майна носить епізодичний характер і не може бути постійним джерелом внутрішніх інвестицій.

Великі підприємства для розвитку виробництва все частіше починають використовувати продаж своїх акцій на фондовому ринку або за допомогою емісії додаткових акцій з подальшим їх продажем. Ця процедура носить назву «Першого публічного продажу акцій підприємства» (Initial Public Offering). З точки зору залучення зовнішніх інвестицій цей крок суттєво розширює можливості підприємств залучати інвесторів для своїх проектів або отримувати кредити на них, в тому числі з іноземних банків. Пройшовши таку процедуру, підприємство виходить на світовий ринок інвестицій, а публічність, отримана від розміщення акцій на ринку, підвищує довіру банків до підприємства, в тому числі і зарубіжних.

Зовнішні інвестиції підприємства


Багато економістів розглядають можливість залучення кредитів в інвестиції, як внутрішнє джерело, вважаючи, що кредит найчастіше забезпечується заставою підприємства у вигляді його майна або переданих в заставу акцій підприємства. Подібним чином розглядаються і бюджетні асигнування держави в інвестиційні проекти підприємств або спонсорська допомога в реалізацію інвестиційних проектів. Джерела фінансування зовнішні, але спрямовані в інвестиційні проекти підприємства. Тому з позиції, чиї кошти залучаються для виконання інвестиційного проекту підприємства, ці інвестиції вважатимемо зовнішніми.

Під зовнішніми інвестиціями підприємства називатимемо ті фінансові вкладення у внутрішні або зовнішні інвестиційні проекти підприємства, які надходять ззовні підприємства. А це можуть бути:

  • позикові кошти і кредити банків;
  • цільове фінансування проектів державою;
  • іноземні інвестиції в проект;
  • спонсорська допомога юридичних і фізичних осіб в реалізації інвестиційних проектів;
  • бюджетні асигнування інвестиційного проекту;
  • вклади в проект фізичних осіб за програмою залучення коштів в інвестиційний проект.