0

Інвестиційна діяльність банків

Банки є важливою економічною ланкою в структурі будь-якої держави. Комерційні банки, акумулюючи грошову масу за допомогою вкладів фізичних і юридичних осіб, надають їх у розпорядження і користування іншим комерційним структурам і приватним особам за різними категоріями договорів, на різних умовах і при різних програмах. Це необхідно як для задоволення фінансових потреб фізичних осіб, так і для забезпечення безперервної діяльності юридичних осіб.

Існують різні форми взаємодії банківських організацій з клієнтами. Іноді організація потребує припливу капіталовкладень, необхідності виходу на більш широкий ринок або модернізації існуючого виробництва. І в таких випадках юридичним або фізичним особам потрібен надійний фінансовий консультант, професійний посередник і організатор угод. І в даному випадку проявляється інвестиційна діяльність банків. Вивчення даного виду діяльності призвело до численних досліджень. Ми постаралися об’єднати найбільш важливу інформацію для нашого читача і розглянути загальні принципи, закономірності та особливості інвестиційної діяльності банківських організацій.

Моделі інвестиційної діяльності банків

На сьогоднішній день виділяється кілька основних моделей банків, які передбачають інвестиції як один із основних напрямків діяльності. У першій моделі передбачається чіткий поділ ролі звичайного комерційного банку (надання кредитно-фінансових послуг) і завдань, спрямованих на інвестування. Модель вперше була взята на озброєння в середині 30-х років в США, після ратифікації закону Гласса-Стігола. Також подібна модель має назву саксонської (за принципом найбільшого поширення). Градація спостерігалася аж до 1999 року, коли впровадження в законодавство закону Грема-Ліча дозволило звичайним банкам створювати структурні підрозділи, що займаються вкладенням коштів у цінні папери. Саме з тих пір в побуті фінансистів з’явився вираз “фінансовий супермаркет” – організація, яка займається всіма можливими фінансовими послугами.

Друга модель називається континентальна (або європейська) і передбачає існування універсальних комерційних організацій, в складі яких є окремі підрозділи, що займаються торгівлею цінних паперів, інвестуванням, роботою на ринку капіталу, а також наданням стандартних кредитно-фінансових послуг. Як приклад можна привести Deutsche Bank в ФРН або Paribas Group у Франції.

Вітчизняні країни характеризуються наявністю змішаної моделі. Банки беруть безпосередню участь в інвестуванні в промисловість, а ринок цінних паперів розвивається все більше з кожним роком. Існують як універсальні комерційні банки з ліцензіями, так і специфічні організації. До другої категорії відноситься брокерська, дилерська, депозитарна і управлінська діяльність.

Відзначимо, що у вітчизняному законодавстві не закріплюються поняття інвестиційної діяльності банківських організацій і немає правових інструментів регулювання саме даної галузі діяльності.

Послуги та види інвестиційної діяльності

Інвестиційна діяльність комерційних банків є найбільш престижним напрямком, який, до того ж, є найбільш прибутковим. Саме тому компанії, що займаються наданням фінансово-кредитних послуг, прагнуть стати учасниками вільних ринків цінних паперів і займатися інвестиційними проектами.

Інвестиційні банки, що існують в зарубіжних країнах, займаються наданням таких послуг для своїх клієнтів:

  • кастодіальні і депозитарні;
  • консультаційна діяльність;
  • брокерські послуги;
  • варіанти реструктуризації для бізнесу за допомогою M & A;
  • збільшення прибутку за рахунок залучення фінансів.

Для того щоб банки могли займатися інвестуванням за цими напрямками, вони розвивають кілька напрямів, які умовно поділяються на внутрішні і зовнішні.

Зовнішні види інвестиційної діяльності

Зовнішні види інвестування орієнтовані на виконання двох видів завдань: залучення сторонніх капіталовкладень і супровід процесів злиття і поглинання. У разі залучення капіталовкладень найчастіше ведеться мова про розміщення і управлінні вкладами (зокрема, цінними паперами) своїх клієнтів. Проте також існують і варіанти сторонніх капіталовкладень шляхом запуску спеціальних способів інвестиційного кредитування фізичних і юридичних осіб.

Зовнішні види діяльності – це загальна категорія, яка поділяється на декілька основних напрямків:

  • консультації клієнтів, які планують розміщувати цінні папери;
  • проведення управління синдикатами;
  • робота з паперами своїх клієнтів;
  • забезпечення обслуговування клієнтських і власних цінних паперів на первинних і на вторинних ринках.

Коли на ринку держави є процвітаюча фінансова система, комерційні банки, в цілі яких входить інвестиційна діяльність, часто використовують варіант злиття і поглинання в якості надійної схеми отримання прибутку.

Переважна більшість вітчизняних компаній не досягли того рівня, коли стає явним питання необхідності проведення процедур M & A, за яким необхідно звертатися в інвестиційні банки.

У тому ж випадку, якщо банківська організація надає послуги злиття і поглинання, є наступні напрямки діяльності:

  • консультування клієнтів по варіантам і способам реорганізації бізнесу;
  • фактична реорганізація компанії і подальший її розпродаж;
  • розробка і впровадження ефективних механізмів протидії злиття;
  • формування та продаж пакетів акцій;
  • залучення фінансів для проведення злиття або поглинання.
Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *