0

Інвестиційна політика підприємства

Інвестиційна політика – багатогранна економічна категорія, що розглядається на всіх рівнях економіки країни, від держави в цілому – інвестиційна політика держави, до рівня підприємства – інвестиційна політика підприємства.

Поняття інвестиційної політики держави включає в себе, головним чином, політику пріоритетів витрачання державних ресурсів. Інвестиційна політика держави, складова загальної економічної політики, формується на вищому рівні управління країною. Значною мірою ця політика є визначальною і для регіонального рівня, великих державних монополій і окремих підприємств і організацій які виконують замовлення держави.

Інвестиційна політика – це встановлення масштабів і напрямів вкладень в проекти, що відповідають інтересам держави, суспільства або інтересам окремих компаній.

Основні напрямки інвестиційної політики залежать від цілей кожного суб’єкта економічної системи. Ціль інвестицій різна для кожного рівня: для підприємства мета інвестицій в максимізації прибутку при зменшенні витрат на виробництво певної продукції; для держави цілі більш великі – підвищення безпеки країни і її виробничого потенціалу, підвищення життєвого рівня населення.

Інвестиційна політика держави спрямована на створення інвестиційного клімату в країні, інвестиційної привабливості.

Власні інвестиційні ресурси обмежені, тому їх залучення від приватних інвесторів та залучення зарубіжних інвестицій – це один з найважливіших напрямків інвестиційної політики в державі. Інвестиційна привабливість створюється системою заходів, спрямованих на комфортність бізнесу в країні. Це податкова політика держави для інвестицій, спрощення процедури вкладення капіталу і вивозу прибутку з країни, різного роду преференції, захист приватного капіталу від кримінальних елементів і корупційного посягання чиновників на результати інвестицій.

Для підприємств і організацій, відносно незалежних від інвестиційної політики держави, основні напрями інвестиційної політики формуються в залежності від цілей, поставлених їх власниками і керуючими компаніями. Це може бути вдосконалення системи управління підприємством, підвищення технічної оснащеності виробництва, поліпшення умов праці на виробництві чи інші заходи, що ведуть до збільшення прибутку власників підприємств і організацій.

Принципи інвестиційної політики:

  • принцип правового захисту інвестицій – передбачає законодавче забезпечення інвестицій для всіх учасників інвестиційного процесу;
  • принцип свободи вибору предмета інвестицій – це право інвестора вибирати об’єкт інвестування за своїм бажанням, крім областей пов’язаних з обороноздатністю країни і законодавчо заборонених видів діяльності;
  • принцип пріоритетності – передбачає вибір стратегічних напрямків інвестування, відповідно до основних напрямків розвитку економіки країни;
  • принцип максимізації ефективності інвестицій передбачає вибір найбільш економічно ефективних напрямків інвестування коштів;
  • принцип контролю інвестиційного процесу передбачає регулярний моніторинг і наявність системи регулювання глобальних змін в інвестиційній політиці в разі кризових ситуацій або при виникненні серйозних відхилень від виконання вищезазначених принципів інвестування.

Підприємства та організації

Інвестиційна політика підприємства або організації – це вибір шляху власного розвитку: екстенсивного або інтенсивного. По суті, це вибір стратегії розвитку фірми. При екстенсивному шляху інвестиції спрямовуються на збільшення масштабів виробництва на існуючій технологічній базі виробництва. Це притаманне організаціям і підприємствам, що мають високий рівень технічного і технологічного оснащення, випереджаючи у своїй області інших учасників ринку. Розширення виробництва збільшує масу прибутку.

Ця політика є тимчасовою для них. Якщо фірма хоче зберегти позицію лідера на ринку, їй доведеться вкладати кошти в пошук більш ефективних методів виробництва. Решта учасників шукають шляхи підвищення ефективності свого виробництва, намагаються наздогнати і перегнати лідерів галузі.

Конкурентоспроможність на ринку є потужним стимулом інтенсивного розвитку підприємств і організацій, а значить, і вибору відповідної інвестиційної політики.

Інтенсивний шлях розвитку підприємства, організації передбачає формування інвестиційної політики підприємства. Велика частина прибутку і амортизаційні відрахування спрямовуються на закупівлю нового, більш продуктивного устаткування, впровадження прогресивних методів управління, впровадження автоматизації і роботизації виробництва.

З цього випливає, що стратегія розвитку будь-якої компанії на ринку повинна орієнтуватися на інтенсивний шлях, де періоди екстенсивного розвитку входять як тактичні елементи глобального інтенсивного шляху розвитку фірми.

Формування інвестиційної політики та її етапи

Головними цілями підприємства або організації є стабільне отримання прибутку від своєї діяльності при збереженні конкурентоспроможності виробленої нею продукції на ринку. Ці цілі досягаються формуванням і реалізацією відповідної інвестиційної політики.

Формування інвестиційної політики фірми (підприємства, організації) передбачає:

  • визначення горизонту обраної стратегії розвитку – короткостроковий чи довгостроковий;
  • вибір напрямку розвитку – галузевої або міжгалузевої;
  • територіальний вибір діяльності – орієнтація на місцевий ринок, регіональний, загальноукраїнський або міжнародний;
  • визначення джерел фінансування інвестиційної політики – визначення потреб у ресурсах, можливості фінансування за рахунок власних ресурсів і позикових коштів, оптимізація співвідношення між ними, визначення джерел фінансування. Іншими словами, вибір інвестиційного портфеля підприємства, організації;
  • створення системи управління інвестиційною політикою – це може бути формування спеціального органу управління інвестиційною політикою, або закріплення функцій управління за діючими структурними підрозділами;
  • проведення моніторингу реалізації інвестиційної політики – періодичне визначення економічної ефективності реалізованих інвестиційних проектів і запровадження коригуючих поправок в разі відхилення від заданих параметрів інвестиційного проекту.

Стратегія і тактика

Інвестиційна політика фірми поєднує стратегію і тактику її розвитку. Стратегічний інвестиційний портфель служить основою для тактичного, в якому на конкретний період вибираються конкретні проекти і визначаються розмір та джерела інвестування. Інвестиційний портфель фірми це і тактична частина інвестиційної політики.

Великі підприємства або корпорації в формований портфель і вносять не тільки інвестиційні проекти, а й цілі інвестиційні програми, що об’єднують кілька проектів по галузевій чи іншій приналежності з залученням інвестицій самого різного рівня, аж до бюджетних коштів.

Взагалі, інвестиційна політика корпорацій дуже часто формується за участю держави, особливо, в інвестиційних програмах державно-приватного партнерства.

Джерела фінансування інвестиційної політики

Вибір джерел фінансування, є найважливішим елементом в стратегії і тактиці формування інвестиційної політики. Інвестори, а це приватні інвестори, фінансові організації, банки, державні фінансові структури, які залучаються до реалізації інвестиційних проектів в інвестиційних програмах фірм, корпорацій повинні бути впевнені в низьких ризиках своїх інвестицій, в своєчасному їх повернення і забезпеченні їх прибутковості на запланованому рівні.

А якщо проект виявився провальним, то інвестори сподіваються на повернення, хоча б частини інвестицій через реалізацію основних фондів та інших залишків матеріальних цінностей. Ліквідність інвестиційних вкладень також є важливою характеристикою інвестиційних проектів при розробці, особливо, тактики інвестиційної політики компаній. Інвестиційна політика банку при видачі інвестиційних кредитів, крім оцінки виконання інвестиційного проекту, обсягу кредитних ресурсів, банківської маржі та ризиків неповернення кредиту, завжди враховує ліквідність інвестицій.

Банки є одними з головних постачальників фінансів для інвестицій, тому вони розробили власну процедуру оцінки і відповідні вимоги при фінансуванні інвестиційних проектів.

Найчастіше залучити приватного інвестора для проекту легше ніж отримати кредит в банку на цю ж саму мету.

Великі підприємства і корпорації найчастіше для реалізації інвестиційних проектів вдаються до випуску цінних паперів. В цьому випадку проект рекламується, дається докладний його опис, техніко-економічний розрахунок і детальний бізнес-план проекту. Цінні папери випускають у вигляді акцій або облігацій.

В кінці 90-х років було широко поширене створення спільних підприємств, частіше з закордонним інвестором, для реалізації конкретного інвестиційного проекту. Цей шлях фінансування актуальний і зараз.

І все-таки, найпоширенішим джерелом фінансування інвестицій залишаються приватні інвестори і фінансові компанії, які спеціалізуються на інвестиціях.

При формуванні інвестиційної політики підприємства або організації бажано мати стратегічного партнера або партнерів, які в довгостроковій перспективі будуть забезпечувати фінансову підтримку ваших інвестиційних проектів.

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *