Економісти стверджують, що єдиного методу визначення інвестиційної привабливості підприємства не існує. Для кожного проекту потрібен індивідуальний спосіб аналізу інвестиційної привабливості. Оцінка можлива різними методиками, які ґрунтуються на використанні відповідних показників і аналізованих факторах. В даній статті проведено порівняльний аналіз різних типів оцінювання.
- Метод дисконтування грошових потоків. Такий метод ґрунтується на припущеннях, що вартість, яку готовий сплатити інвестор, визначається на основі прогнозованих даних, це дозволяє розрахувати результати майбутнього. Дані грошових потоків обчислюються на дату проведення аналізу шляхом проведення дисконтування за певною ставкою, яка в свою чергу відображає ризик. У підсумку можна отримати поточну вартість майбутнього проекту, дізнатися наскільки привабливим він вважається і чи варто взагалі його втілювати в життя. Часто такий спосіб використовують для визначення кращого проекту з декількох. Такий спосіб дуже хороший, він відразу може визначити потенціал підприємства, але його мінусом вважається той фактор, що отриманим результатом можна скористатися лише найближчим часом, так як постійно змінюється специфіка попиту на ринку, його кон’юнктура, законодавство, зростають ціни тощо.
- Нормативно-правовий підхід характеризується певним набором документів, які закріплені на державному ринку, це може бути будь-яка фінансова звітність підприємства за останні роки функціонування. Застосовуються методичні рекомендації щодо визначення ефективності інвестиційних проектів. Якщо говорити про нашу країну, то це у нас дуже слабо розвинене і навряд чи щось зміниться. В існуючих джерелах перераховані показники, які допоможуть визначити ефективність інвестицій. В основному даний метод використовується у випадку банкрутства організації, тому метод не допомагає точно визначити інвестиційну привабливість.
- Метод аналізу на основі зовнішніх і внутрішніх факторів – він формується на основі експертного методу Дельфі, який ґрунтується на побудові регресійної моделі визначальних чинників інвестиційної привабливості. Позитивним моментом вважається аналіз інвестиційної привабливості організації на основі внутрішніх і зовнішніх факторів, тобто можна подивитися на підприємство з різних ракурсів. Метод має також недоліки, так як другий етап будується на основі експертизи, анкетування і опитувань, що в свою чергу дає не точну оцінку інвестиційної привабливості підприємства.
Як залучити інвесторів
Якщо підприємство має потребу в додаткових коштах, то керівництво повинно вжити заходів, щоб відбулося підвищення інвестиційної привабливості підприємства.
Практично не існує організації, яка б не потребувала додаткового зовнішнього капіталу. Як вже відомо, інвестиції допомагають виробництву зростати та підвищувати конкурентні переваги перед іншими підприємствами. Переваг багато, але основне завдання лежить в залученні коштів.
Способів залучення налічується велика кількість, але це ще не говорить про ефективність таких залучень. Ідеальним варіантом може стати продаж одного бізнесу для відкриття нового, більш потенційно ефективного.
Для початку слід продати існуючий варіант за максимально високу вартість. Від продажу залежить розвиток майбутнього проекту. Як показує практика, такі інвестори – це люди, які бажають вкласти в прибуткову справу свої кошти, деякі з них мають величезний досвід за плечима. У такому випадку, швидше за все буде спостерігатися максимізація прибутку.
У випадках глобальної нестачі капіталу, можна вдатися до прямого інвестування. У свою чергу такий спосіб ділиться на:
- інвестиції від фінансових інвесторів;
- стратегічний вид інвестування.
Суть першого полягає в можливості придбання інвестором невеликої частини акцій (але не контрольного пакету) з подальшим продажем через 2-5 років, можливе також розміщення акцій на ринку цінних паперів, де є велике коло інвесторів.
Основний дохід інвестора полягатиме в продажі акцій, і в свою чергу інвестиційна привабливість організації буде рости. Даний варіант буде влаштовувати як інвестора, так і керівника.
Стратегічне інвестування базується на придбанні інвестором великого пакета акцій на тривалий час, де інвестор стає одним із власників фірми. Основною метою стратегічного вкладника стає покупка вже готової фірми або ж злиття з його компанією. Такий варіант рятує в кризових ситуаціях, але це відбирає у власника його повноваження і фірма стає фінансово залежною від інших джерел фінансування.
