Планування є елементом управління. Планування – це розробка алгоритму досягнення поставленої мети із зазначенням виконавців, ресурсів, місця і часу виконання поставлених завдань та результатів, яких необхідно досягти. Плануванню піддаються не тільки завдання мікрорівня (підприємство, проект, подія), але і макроекономічні об’єкти, такі як галузь економіки або вся економіка держави в цілому.
У цьому випадку говорять про централізоване планування економіки, як це було в Радянському Союзі, і економіка називалася плановою. Ринкова економіка на макрорівні також включає в процес управління нею планові елементи.
Державні кошти витрачаються на галузі економіки у відповідність з планами її розвитку. Ці плани відображаються в державних програмах, а метод носить назву «програмно-цільове планування».
Інвестиційне планування є частиною стратегічного планування розвитку об’єкта інвестування. Що можна, зі значним ступенем наближення, назвати програмно-цільовим методом. На підставі місії інвестованого об’єкта формуються цілі стратегічного планування і набір необхідних ресурсів. Досягнення головної мети завжди пов’язане з інвестиціями, необхідними для її досягнення. Так з’являється інвестиційне планування. Воно реалізується на мікрорівні і макрорівні, на останньому відрізняється більшою складністю і багатьма варіантами досягнення цілей.
Планування інвестицій на підприємстві
В інвестиційному процесі беруть участь:
- інвестор;
- об’єкт, в який ідуть інвестиції;
- посередницькі та обслуговуючі структури інвестиційного процесу.
Для них цілі об’єднані в інвестиційному проекті. Але шляхи досягнення мети учасників цього процесу різні, тому і завдання планування теж різні. Для інвестора, якщо він не власник інвестованого об’єкта, реалізація інвестиційного проекту повинна привести його до збільшення інвестованого капіталу з мінімальними ризиками. Для підприємства, як інвестованого об’єкта, те ж завдання, забезпечення довготривалого збільшення його капіталу на сучасній технічній базі, що забезпечує високу продуктивність продукції, і її гарантований збут. Для обслуговуючих цей процес структур завдання більш скромний: ресурсне забезпечення процесу інвестування та виробництва продукції.
Інвестор ризикує своїми грошима, тому йому важливо знати куди, і яким чином будуть витрачені його кошти, і як вони будуть повертатися йому. Для цього він буде ретельно вивчати інвестиційний проект, стан об’єкта інвестування, його виробничу і економічну діяльність, становище на ринку і навіть його конкурентів. Інвестор зажадає від підприємства інвестиційний план, званий бізнес-планом проекту. Якщо проектів кілька, то інвестор виявить бажання ранжувати проекти і забезпечити пріоритет його проекту.
Найбільш складне завдання стоїть перед підприємством. Планування інвестицій, як правило, у нього не замикається на одному інвестиційному проекті. Тобто необхідно провести ранжування проектів, визначити черговість їх реалізації. На кожен проект формується бізнес-план. На підставі бізнес-планів виробляються порівняння прибутковості проектів з банківськими депозитами, прибутковості проектів з передбачуваної інфляцією. Якщо рівень дохідності проекту виявляється нижче середньої ставки банківського депозиту в країні, він виключається з інвестиційного плану або відправляється на доопрацювання. Також і з інфляцією.
Але це ще не все. Рівень прибутковості проектів (внутрішня норма прибутку) порівнюється з показниками поточної прибутковості підприємства. Якщо внутрішня норма прибутковості одного з проектів нижче поточної прибутковості підприємства, то цей проект також може бути виключено з планів інвестування.
Ранжування проектів, що залишилися в інвестиційних планах виробляють за термінами окупності проектів і чистої приведеної вартості від проекту. Проекти з мінімальним терміном окупності і максимально чистою приведеною вартістю будуть котируватися вище за інших.
Одночасно підприємство оцінює інвесторів по їх фінансовим можливостям, надійності послуг капіталів, по можливості його участі в соціальному розвитку підприємства, на відсутність кримінальної складової і багато іншого.
Інвестор з допомогою інвестиційного проекту може увійти у володіння частини капіталу підприємства, тому таке дослідження інвесторів цілком виправдано.
Формування планів обслуговуючих структур повністю підпорядковане планами інвесторів і підприємств.
Бізнес-планування інвестицій
Бізнес-планування інвестицій прив’язується до конкретних проектів. Бізнес-план, як документ, формується на всіх стадіях реалізації інвестиційного проекту: передінвестиційної, інвестиційної, виробничої і після закінчення інвестиційного проекту. Методологія формування бізнес-планів одна, різниця полягає в достовірності інформації для отримання розрахунків. Тому процес бізнес-планування можна розглядати як ітераційний процес. Правда існують відмінності в бізнес-планах, які готуються для інвестора, банку, власного керівництва і для громадської думки одного і того ж проекту.
Бізнес-план, як документ, формується на всіх стадіях реалізації інвестиційного проекту. Багато банків, які виділяють кредити під інвестиційні проекти, вимагають від власників проекту бізнес-плани, підготовлені за їх внутрішньою методикою бізнес планування. Але є і такі банки, яких задовольняють представлені бізнес-плани, оскільки з них вони отримують необхідну інформацію для власних розрахунків. Банки в своїх бізнес-планах розраховують ряд показників, специфічних тільки для банківського сектора.
Інвестори менш вимогливі до методикам розрахунку і формування бізнес-планів. Справа в тому, що майже всі методики бізнес-планування включають розрахунки основних техніко-економічних показників, які дозволяють інвестору зробити висновок про економічну ефективність інвестиційного проекту.
Правильно було б надавати інвестору ті ж бізнес-плани, що і керівництву підприємства, але керівники підприємства вимагають песимістичний і оптимістичний варіанти бізнес-планів інвестування, а інвестору направляють оптимістичний варіант.
Структура інвестиційного бізнес-плану
Бізнес-план інвестиційного проекту – об’ємний і складний документ. Він містить описову частину і розрахункову частину.
У описовій частині включені: характеристика підприємства, характеристика інвестиційного проекту, опис ринку продукції та збуту, виробнича програми продукції, опис управлінської структури підприємства.
У розрахункову частину входить бюджет руху грошових коштів по виконанню проекту із зазначенням графіка фінансування, розрахунки фінансових показників і показників економічної ефективності проекту. В розрахунковій таблиці зосереджені дані про умови інвестиційного проекту: прогнозні дані інфляції, динаміка зміни цін на основні ресурси і продукцію, динаміка зміни вартості національної валюти до основних валют світу або до тієї, яку представляє інвестор. Включена також процентна ставка ЦБ, кредитна ставка банку, що фінансує проект, ставка дисконтування для розрахунку фінансових показників і інші зовнішні параметри, що впливають на ефективність інвестицій.
Завершується бізнес-план таблицею показників економічної ефективності проекту, по якій можна оцінити проект.
