Інвестиції – це матеріальні блага, які вкладають у щось з метою отримання доходу. Як правило, великі вкладення робляться на тривалий термін. Найчастіше такі вклади роблять у цінні папери перспективних об’єктів.
Інвестиційна діяльність банківських структур відбувається за двома механізмам. Відповідно до першого принципу, якщо вивести цінні папери на їх первісний ринок, то підвищиться обсяг готівки. А другий принцип діяльності такий: банк може виступити в ролі брокера або дилера, тобто допомогти продати або купити акції чи облігації якогось підприємства.
Банківське інвестування
Інвестиційна політика банку – це комплекс дій і заходів, які спрямовані на:
- розробку і втілення в життя плану з управління портфелем інвестицій;
- досягнення найбільш вигідного співвідношення між прямими вкладеннями банку і його портфельними інвестиціями;
- підтримання низького рівня ризикових факторів;
- забезпечення ліквідності інвестиційних коштів.
Головна сфера впливу банків – це кредитування приватних осіб і юридичних компаній. Вони займають досить активну позицію в інвестуванні. Джерелом ресурсів для вкладень є кошти, взяті в кредит.
За ознакою операцій, що проводяться в банку, розрізняють:
- Банки-інвестори, які видають кредитні кошти для інвестиційних проектів на тривалий термін;
- Банки, які вчиняють вклади тільки на фондовому ринку. Вони вкладають гроші в якісь цінні папери на фондовому ринку і отримують від цього додатковий дохід.
Крім доходу, банківське інвестування вигідно ще з кількох причин. По-перше, капітал в цінних паперах зберігається краще, ніж в готівці. По-друге, такі активи легко продати і отримати свої кошти назад. По-третє, відбувається їх диверсифікація.
Особливості інвестиційного банкінгу
Для того щоб здійснювати інвестиційний банкінг, необхідно розставити пріоритети. Для організації може бути головним отримання прибутку, надійність і довгостроковість вкладів, що підходить для збереження капіталу, а також ліквідність – здатність швидко продати цінні папери за ринковою ціною.
Кожен банк має певний обсяг інвестицій. Сукупність усіх грошових коштів, вкладених кудись, називається інвестиційним портфелем банківської організації.
Справа в тому, що вклади грошових коштів банками мають свої нюанси і особливості, без урахування яких не може бути й мови про успішну інвестиційну діяльність. Інвестиційний банкінг передбачає:
- дотримання певного регламентує законодавства;
- вкрай високий ризик не отримати доходу або отримати його не в повній мірі. Так як банки вкладають власні кошти, то ризик недоотримати якісь суми або просто втратити їх під час кризи досить великий;
- терміновий характер банківських пасивів.
Як вже згадувалося, є певні ризики, пов’язані з інвестуванням в принципі, а особливо з банківським. До таких факторів належать:
- Фактор ризику інвестицій. Це ризик, пов’язаний з різким падінням вартості на цінні папери певного підприємства;
- Кредитний. Цей ризиковий фактор враховує показники по кредитуванню в банку і визначається як зниження надходження кредитних коштів в капітал банку;
- Процентний. Тут головна небезпека – зміна процентної ставки.
Дані ризики специфічні для ведення інвестиційної діяльності банком. Це такі нестабільні фактори, які неможливо повністю виключити.
Інвестиційний банкінг в макро- і мікроекономіці
Вкладення банком коштів може розглядатися з боку макро- і мікроекономіки. Макроекономіка розрізняє інвестиційну діяльність банків як посередницьку. Вони допомагають наситити галузі народного господарства вкладеннями – забезпечують приріст суспільного капіталу. Крім цього, вклади, зроблені в банк в формі накопичень і заощаджень, трансформуються в інвестиції.
З точки зору мікроекономіки, банк є повноправним інвестором, що вкладає свої матеріальні блага в будь-який проект, або купує якісь активи, отримуючи при цьому непрямий або прямий дохід.
