Заощадження та інвестиції



Для того щоб розглядати моделі взаємозв’язку вкладів і накопичених коштів, потрібно розібратися з основною термінологією, яка буде далі використовуватися. Внутрішній валовий продукт (найчастіше його можна зустріти під абревіатурою ВВП) – це сумарний показник в макроекономіці, який відображає вартість всіх товарів і послуг, вироблених за календарний рік на території оцінюваної держави у всіх економічних галузях. Сюди включаються товари і послуги для імпорту, експорту та накопичення. При розрахунку ВВП не враховується національна приналежність ресурсів, задіяних у виробництві. ВВП розраховується за ринковою вартістю товарів. Його необхідно враховувати при побудові моделі інвестиції-заощадження.

Сам ВВП можна умовно розділити на споживаний продукт і продукт, що йде на накопичення. Споживаний продукт можна також розділити на заощадження, які люди змогли відкласти, і, власне, спожитий продукт. Накопичені ж суспільством кошти – це складова частина внутрішнього валового продукту, та, яка відображає одну частину з споживаного продукту. Вклади юридичних фірм – це кошти, які вкладають для виробництва ВВП.

Які бувають взаємозв’язки


Інсує 2 основні моделі взаємозв’язку інвестицій і заощаджень. Перша – класична, яка стверджує, що норма відсотка є гнучкою. Друга – антагоністична (Кейнсіанська), яка вважає норму відсотка негнучкою.

На малюнку можна побачити взаємозв’язок накопичених коштів і вкладів (буквою S позначені заощадження, а буквою (I) – інвестиції і ставки відсотка (R) в антагоністичній моделі.

кейнс

Кейнс, створюючи свою модель, вважав, що норма відсотка не може врівноважити 2 таких параметра, як накопичені кошти домогосподарств і вклади юридичних фірм. Головні аргументи, які він наводив:

  • Обсяг накопичених суспільством засобів залежить більшою мірою від рівня національного доходу, а не від поточної процентної ставки. Це підтверджується поведінкою вкладників – в умовах більш високих рівнів доходу і високої економічної стабільності рівень накопичення грошових коштів підвищується, тоді як при зниженні середньої заробітної плати цей показник теж падає.
  • Вкладені грошові ресурси знаходяться під незначним впливом величини процентної ставки. Але цей вплив мінімальний, так як ця галузь фінансової діяльності вважається самим мінливим і нестабільним компонентом ВНП і ВВП відповідно.

Взаємозв’язок по теорії Кейнса

Кейнс вважав, що, незважаючи на те, що накопичені грошові кошти – це головне джерело вкладених коштів в державі, процентна ставка не може стабілізувати їх взаємозв’язок. Інвестиціями володіють фірми, а заощадженнями – домогосподарства, що породжує невідповідність в бажаних рівнях того і іншого показника.

Класична модель


Класична ж модель стверджує, що процентна ставка є визначальним фактором при оцінці рівня накопичених грошових ресурсів у населення в конкретній державі. Також, на думку людей, які дотримуються цієї моделі, за допомогою зміни процентної ставки можна контролювати рівень накопичення грошей в суспільстві.

Баланс між інвестиціями та заощадженнями буде незмінно досягнутий при повній зайнятості населення і звичайному виробничому обсязі. Гнучкість відсоткових ставок – це фактор, який забезпечує виділення будь-якої частини з національного доходу, яка призначена для заощадження під інвестиції.

Класики переконані, що якщо процентна ставка знизиться до 2, як це показано на малюнку, то наслідком буде перегляд фірмами своїх планів на вкладення грошей. Тобто, знизяться і інвестиції. З цього випливає, що і обсяг заощаджень також зменшиться через зростання споживання.

321

На думку класиків, зростання споживання компенсує зниження обсягу накопичених коштів. Це забезпечить відновлення тотожності між загальним попитом і загальною пропозицією (при обліку таких чинників, як повна трудова зайнятість населення і природний обсяг виробництва) за рахунок прояву гнучкості процентної ставки.