У класифікації інвестицій є ознака – характер участі в інвестуванні. За цією ознакою вони поділяються на прямі і непрямі інвестиції. Прямими інвестиціями їх називають тому, що інвестор сам визначає об’єкт інвестування, з розрахунком прийняти на себе частину управлінських функцій в інвестованому об’єкті. Зазвичай, це виглядає як делегування представника інвестора до ради директорів компанії, куди інвестор вклав свої кошти. Ці інвестиції носять довготривалий характер і мають низьку ліквідність.
Інвестором прямих інвестицій може бути фізична особа, підприємство або організація, великі корпорації та спеціальні фонди прямих інвестицій. Останні формуються з усіх типів інвесторів і підкоряються правилам інвестування, затвердженим самими інвесторами. Фонд управляється професіоналами, які здійснюють вибір об’єкта прямих інвестицій і пропонують на розгляд своїм учасникам. У разі схвалення, інвестори зобов’язані перерахувати на інвестиції заздалегідь визначену суму вкладень. Представники фонду беруть участь в управлінні інвестованим об’єктом або повністю керують ним, в разі придбання контрольного пакета акцій. Фонди прямих інвестицій, в своїй більшості, зацікавлені в придбанні контрольного пакету акцій.
Фонди прямих інвестицій зазвичай керують інвестиційними об’єктами 3-5 років, потім підшукують стратегічного інвестора і продають свої акції йому або просто продають акції на фондовому ринку. Отримані від продажу кошти розподіляються між інвесторами фонду, відповідно до рівня вкладень в даний проект. Далі інвестори можуть залишити всі кошти або їх частину в фонді для подальшої участі в інших інвестиційних проектах, або покинути фонд, забравши всі свої кошти.
Особлива увага приділяється міжнародним прямим інвестиціям, тому що вони збільшують ввезений капітал в країну, у вигляді обладнання, методів організації виробництва і сучасних систем управління. Одночасно здійснюється і вивіз інвестиційного капіталу з країни у вигляді прямих інвестицій. Співвідношення ввезеного і вивезеного інвестиційного капіталу у вигляді прямих інвестицій характеризує країну як експортера або імпортера прямих інвестицій. Експортерами прямих інвестицій на фондових ринках виступають розвинені країни, а імпортерами – країни, що розвиваються. Деякі країни, наприклад Китай, мають приблизний баланс експорту та імпорту прямих інвестицій.
Суть
Непрямі інвестиції – це ті, при яких інвестор вкладає кошти в активи підприємства без права керування ним і отримує лише частку в інвестиційному портфелі.
Інвестиційний портфель управляється посередником між інвестором і об’єктами інвестування. Цими посередниками можуть бути фінансові брокери або брокерські контори, ПІФи і комерційні банки. Управління портфелем може протікати без участі інвестора. У цьому випадку, інвестор отримує обумовлений прибуток від вкладених коштів та оплачує послуги посередника.
Непрямі інвестиції можуть мати внутрішній характер і бути міжнародними. Відповідно, внутрішні непрямі інвестиції регулюються законодавством країни і правилами фондового ринку країни. Міжнародні непрямі інвестиції підкоряються міжнародно-правовому регулюванню. Інвестор повинен знати їх або має досить великий шанс втратити вкладені кошти.
Типи
Внутрішні непрямі інвестиції охоплюють усі портфельні інвестиції з вітчизняних цінних паперів і золотих сертифікатів. Якщо в портфель купуються цінні папери інших держав і компаній, непрямі інвестиції стають міжнародними. Розмір обсягів придбаних цінних паперів у всіх випадках не повинен перевищувати 10% повного пакету акцій інвестованого об’єкта, в іншому випадку непрямі інвестиції перетворюються в прямі. Непрямі інвестиції, орієнтовані на міжнародні інвестиційні фонди, підкоряються правилам і процедурам держави, у якій вони розміщені.
Непряме інвестування може здійснюватися і через страхові компанії у вигляді страхових полісів, які по суті акумулюють кошти від страхування і організовують інвестиційні пули для вкладень в перспективні і прибуткові проекти. Отримання доходів здійснюється у вигляді виплати страхових премій зі збереженням страховки на весь період страхування. Цей тип непрямого інвестування носить назву “англійський тип інвестування” і набув значного поширення в Європі і США.
Переваги й недоліки
Основними перевагами непрямих інвестицій є:
- відносна простота інвестування – в будь-якій брокерській компанії або в інвестиційному фонді, вам відкриють рахунок та прикріплять консультанта або брокера;
- при правильному виборі інвестиційного фонду або брокерської компанії знижуються ризики втрати інвестиційних вкладень;
- внутрішні непрямі інвестиції контролюються державою, а точніше, фінансові інститути, що займаються цим типом інвестування, знаходяться під контролем держави.
До недоліків можна віднести:
- безконтрольність процесів використання інвестицій з боку інвестора;
- рівень доходу інвестора залежить від професіоналізму управління інвестиційним фондом.
Ви дізнаєтесь про свої доходи від брокера, якому зобов’язані заплатити комісію, незалежно від прибутковості ваших вкладень.
