Інвестиційний процес поєднує в собі суб’єкти і об’єкти інвестиційної діяльності. Вони взаємодіють між собою певним чином, в результаті такої взаємодії з’являється якийсь продукт, який споживається суспільством, приносячи суб’єктам вигоди, у вигляді прибутку чи інших матеріальних благ.
Інвестиційна діяльність може протікати без створення продукту, у вигляді руху капіталу, перетворенням однієї форми капіталу в іншу. Результат такого перетворення приносить вигоду суб’єкту інвестиційного процесу, без споживання суспільством результатів цього перетворення.
Суб’єкти інвестиційної діяльності
Суб’єктами інвестиційної діяльності є:
- інвестори, постачальники інвестиційних ресурсів;
- суб’єкти виробничої та фінансової сфери діяльності в економіці країни;
- різноманітні посередники, що сприяють інвестиційній діяльності.
Інвестори – головні суб’єкти інвестиційної діяльності. Інвестором може бути будь-яка фізична або юридична особа вітчизняного та іноземного походження і навіть держава. Головна ознака інвестора: наявність коштів грошової або матеріальної форми, або можливість залучити такі, які він готовий надати споживачеві інвестицій. Очікування інвестора зосереджуються на доходах, які він одержує від діяльності об’єкта інвестування.
Суб’єкти інвестицій включають в себе споживачів інвестицій:
- підприємства та організації, які використовують інвестиції для реалізації проектів;
- суб’єкти фінансової сфери, такі як біржі, брокерські компанії, банки та інші фінансові інститути;
- співінвестори різного походження, які беруть участь у фінансуванні інвестиційного проекту на рівні з інвестором;
- підприємства та організації, які фізично реалізують інвестиційні проекти;
- посередницькі організації, які сприяють швидкому просуванню товарів і послуг на об’єкти інвестиційної діяльності.
Всі суб’єкти інвестування об’єднані однією метою – реалізацією інвестиційного проекту, тому часто в особі інвестора об’єднуються кілька типів суб’єктів інвестування. Наприклад, інвестор може бути одночасно замовником проекту, виконавцем і користувачем готового об’єкта інвестицій. Закон не забороняє таке об’єднання.
Об’єкти інвестиційної діяльності
Об’єктами інвестиційної діяльності є будь-які активи в які інвестор готовий вкласти фінансові або матеріальні засоби.
У відповідності до прийнятої класифікації, інвестиції діляться на реальні і фінансові. Відповідно, об’єкти інвестування поділяються на реальні і фінансові. Об’єкти інвестицій в реальному секторі економіки – це підприємства і організації, їх основні фонди або оборотні кошти, запаси готової продукції, науково-технічна продукція, права на неї і товарні знаки, права на винаходи і ноу-хау, права на землю і родовища природних ресурсів.
Поза реального сектора економіки об’єктами інвестицій можуть бути спортивні організації, культурні і розважальні організації, музеї, театри, соціальні та виховні організації. Ці інвестиційні об’єкти можуть навіть не приносити прибуток інвестору, інвестор вкладає кошти в ці об’єкти для досягнення поставлених цілей. Цілі можуть бути найрізноманітніші, наприклад, підвищити свій статус в суспільстві.
Особливими об’єктами інвестицій є фінансові інвестиції. Інвестиції в ці об’єкти вкладаються для отримання доходу шляхом біржових спекуляцій. Біржові спекуляції відбуваються на біржах цінних паперів, де інвестор купує і продає цінні папери в залежності від їх ціни на ринку в даний момент. Принцип фінансових інвестицій надзвичайно простий: купити ліквідні цінні папери дешевше, і пізніше продати дорожче. Ринок цінних паперів високо ризиковий, тому інвестор вкладає кошти в фінансові об’єкти, вдаючись до посередників, які є професіоналами в біржовій торгівлі і є хорошими аналітиками ринку цінних паперів.
Мотивація інвестиційної діяльності у реальних і фінансових інвесторів різна, хоча обидва хочуть отримувати дохід від вкладених коштів. Таким чином їх об’єкти і форми інвестицій відрізняються. Мотивація реального інвестора спрямована на створення довгостроково існуючого бізнесу, яким керує сам інвестор. Його об’єкти та форми інвестицій відрізняються високою надійністю, стабільним доходом, низькою ліквідністю. Його об’єкти капітальні, тому в плановій економіці інвестиції називались капітальними вкладеннями.
Мотивація фінансового інвестора носить спекулятивний характер: сформувати інвестиційний портфель з цінних паперів різної прибутковості і різного ступеня ризику, щоб отримувати стабільний дохід від своїх інвестицій. Але ринок цінних паперів більш схильний до коливань, і утримати дохідність портфеля при збереженні необхідного рівня ризику досить складна задача. Тому об’єктами фінансового інвестора є цінні папери, акції великих компаній, так званих “блакитних фішок”, що гарантують досить високу надійність. Як об’єкт інвестування фінансові інвестори використовують дорогоцінні метали, золото, предмети мистецтва. Ці об’єкти також як і акції “блакитних фішок” додають інвестиційному портфелю фінансового інвестора надійності і стабільності, правда, знижують його прибутковість.
Саме мотивація фінансового інвестора визначає вибір об’єктів інвестування і дозволяє класифікувати їх на:
- ризикових інвесторів;
- помірних інвесторів;
- консервативних інвесторів.
Інвестиційний портфель перших складається з високоприбуткових, але і ризикових об’єктів інвестування. Це акції молодих венчурних компаній, які купує інвестор на самому початку їх діяльності. Якщо інвестор “потрапив” в перспективний напрямок, то по досягненню результатів, фінансовий інвестор продає акції стратегічному інвесторові. Стратегічний інвестор вже знаходиться в рядах реальних інвесторів і його завдання – це поширення результатів венчурної компанії в масове виробництво продукції.
Консервативний інвестор задовольняється меншою прибутковістю, але зате високою стабільністю доходів і епізодичним коригуванням інвестиційного портфеля.
Золота середина фінансових інвесторів зосереджена в помірному поясі. До них, зокрема, відноситься найбагатший фінансовий інвестор світу Уоррен Баффетт. Зазвичай, це високі професіонали фондових ринків, що володіють крім знань фундаментального і технічного аналізу, відмінним чуттям. Це дозволяє їм отримувати на ринку цінних паперів доходи не менші ніж у реальних інвесторів на своїх реальних об’єктах інвестування.
