0

Реальні інвестиції



Економічний термін “реальні інвестиції” не означає, що існують не реальні інвестиції. Просто класифікація за об’єктом інвестицій їх розділяє на реальні і фінансові інвестиції. Фінансові – це вкладення в цінні папери: акції компаній, облігації, сертифікати, чеки та інше.

Реальні інвестиції – це вкладення в основний капітал в різноманітних формах:

  • У формі виробничого капіталу – основні і оборотні фонди підприємств, будівництво та капітальний ремонт;
  • Землі та інші природні ресурси – придбання родовищ для видобутку корисних копалин;
  • Нематеріальні активи – придбання патентів, товарних знаків, ліцензій;
  • Вкладення в наукові дослідження, освіту;
  • Придбання нового бізнесу.

Така класифікація недостатньо сувора, оскільки придбання нового бізнесу може розцінюватись і як фінансова інвестиція, якщо купуються акції цього бізнесу. Тому, багато економістів вважають, що при покупці акцій їх можна вважати фінансовими інвестиціями, якщо інвестор не бере участі в управлінні компанії, акції якої він придбав. Якщо купується контрольний пакет або така кількість акцій, яка вимагає участі інвестора в управлінні, то це реальні інвестиції. Тому до реальних інвестицій відносяться вкладення в систему управління підприємствами, вкладення в підвищення кваліфікації працюючих людей, в їх освіту і виховання.

Аналогічна ситуація з золотом, яке служить інструментом фінансовому інвестору при формуванні інвестиційного портфеля. Золото є реальними інвестиціями, якщо купується для технологічного процесу у виробництві електронних приладів або для виробництва ювелірних прикрас.

Характеристика


Реальні інвестиції в виробництво товарів і послуг вимагає від інвестора, крім грошей, знання і кваліфікації в області даного виробництва, знання системи управління трудовими колективами, фінансовими ресурсами, знання ринку товарів і послуг та багато іншого.

Це означає, що реальні інвестиції здійснюють професіонали, оскільки аматори інвестування просто швидко втратять свій капітал. Реальні інвестиції мають більш високу прибутковість у порівнянні з фінансовими інвестиціями та велику стійкість до коливань ринку. Навіть в умовах банкрутства реальний інвестор має можливість зменшити збитки за рахунок реалізації майна та матеріальних цінностей збанкрутілого підприємства.

З іншого боку ліквідність реальних інвестицій дуже низька в порівнянні з фінансовими інвестиціями. Для фінансового інвестора висока ліквідність інвестицій є інструментом управління інвестиційним портфелем.

Головною відмінністю реальних інвестицій від фінансових, є те, що реальні інвестиції – це вкладення в реальну економіку країни, в створення валового продукту, в збільшення її економічного потенціалу, в поліпшення життя населення. Тому реальним інвестиціям в державі віддається перевага. Реальний інвестор робить вкладення на десятиліття, розраховуючи розвивати виробництво, збільшувати його потенціал.

Реальний інвестор – це господар, який прийшов господарювати довго і капітально.

Фінансовий інвестор, швидше є біржовим спекулянтом, який заробляє на хвилинних коливаннях ринку цінних паперів.

Реальні інвестиції вимагають постійного збільшення, поповнення. Науково-технічний прогрес швидко удосконалює виробничу базу підприємств, з’являються нові прогресивні технології, нові матеріали і нові методи управління, удосконалюється автоматизація виробництва, починається його роботизація. Якщо не стежити за новинками технічного прогресу та не вдосконалювати своє виробництво, можна швидко втратити конкурентоспроможність виробленої продукції, а значить, втратити ринок і частину капіталу.

Види


За класифікацією реальних інвестицій їх поділяють на два класи: матеріальні і нематеріальні.

Матеріальні інвестиції діляться на види:

  • придбання і вдосконалення основного капіталу;
  • придбання і збільшення оборотного капіталу.

Придбання та вдосконалення основного капіталу це:

  • купівля обладнання;
  • придбання землі і родовищ корисних копалин;
  • будівництво будівель і споруд;
  • реконструкція підприємств;
  • модернізація виробництва.

Оборотний капітал змінюється внаслідок збільшення основного капіталу. З ростом основного капіталу зростає потреба в запасах матеріалів, сировини та оборотних коштів.

Нематеріальні інвестиції включають в себе крім згаданих раніше товарних знаків, патентів, ліцензій, також і інвестиції в наукові дослідження, в вдосконалення систем управління підприємства, в підвищення кваліфікації працюючих співробітників, в систему охорони здоров’я працівників. В кінцевому підсумку ці вкладення обертаються підвищенням ефективності роботи підприємства та збільшенням його прибутку. Саме тому, інвестиції в рекламу також відносять до реальних нематеріальних інвестицій.

Види реальних інвестицій залежать і від характеру розвитку інвестованого об’єкта: екстенсивного або інтенсивного. Екстенсивний розвиток передбачає збільшення масштабів виробництва на існуючій технічній і технологічній базі підприємства. Інтенсивний розвиток передбачає вдосконалення цієї бази.

Оцінка


Всі інвестори, без винятку, бажають знати, що принесуть їм, крім головного болю, інвестиції. Тому оцінку їх ефективності інвестор робить на всіх етапах вкладень, починаючи з попередньої оцінки. Основним критерієм оцінки вкладень є їх прибутковість. Іншим критерієм є ступінь ризику.

З позиції прибутковості вкладень, інвестор реальних інвестицій на попередньому етапі робить техніко-економічне обґрунтування інвестицій (ТЕО), в якому робиться укрупнений розрахунок основних показників майбутнього виробництва, його витрат і результатів. Розрахунок витрат на виробництво, матеріали, робочу силу, оборотні кошти, податки і збори. Розрахунок очікуваної виручки, витрат на виплати кредитів банку, очікуваний прибуток, термінів окупності вкладень і інших показників ефективності.

Обов’язковим елементом оцінки інвестиційного проекту є розробка його бізнес-плану. Причому, бізнес-план розробляється окремо для банку, що кредитує інвестиційний проект, для співінвесторів, якщо такі є, і для себе.

Бізнес-плани розробляються на попередньому етапі інвестицій, в процесі інвестування і в процесі запуску в роботу підприємства.

Оцінка ефективності інвестицій проводиться по ряду показників, основними серед яких є:

Ці показники дають інвестору можливість зробити правильний вибір інвестицій в проекти з позиції їх прибутковості.

Оцінка ризику інвестиційних вкладень проводиться моделюванням змін основних показників проекту і визначенням чутливості проекту до цих можливих змін. Найчастіше, розробляються бізнес-плани:

  • за песимістичним сценарієм, при найгірших умовах реалізації і функціонування проекту;
  • за оптимістичним сценарієм, при найкращих умовах;
  • за усередненим сценарієм, який, ближче до реальних можливостей.

Діапазон збереження ефективності проекту, в процесі моделювання при умовах, що змінюються, показує інвестору можливі межі ризику при вкладеннях в даний проект.

Реальне інвестування – це основа зростання виробничого та економічного потенціалу країни, тому так важлива оцінка його ефективності та оцінка ризику вкладень в реальні інвестиційні проекти не тільки для інвестора, а й для економіки всієї держави.