У ринковій економіці існує таке поняття як інвестиційний фонд, він представляє собою форму колективної інвестиційної діяльності. Жоден інвестиційний фонд без грошових внесків всіх його учасників існувати не може. Сума коштів, що утворилася в результаті колективних інвестицій, в подальшому вкладається в фінансові інструменти.
Приватизація державного майна в масовому порядку, почалася відразу після розпаду СРСР. Серед неї можна виділити так звану ваучерну приватизацію, яку по праву можна вважати негативним явищем в історії економіки пострадянських країн. Така приватизація не регулювалася законом, тому різко збільшився обсяг тіньових операцій.
У 1992 році була утворена організація, яка мала назву Народний чековий інвестиційний фонд. Будь-яка бажаючи людина, що мала в наявності ваучер, могла приєднатися до нього.
Що таке ваучер
Ваучер – це безіменний приватизаційний чек, який імітувався банком і міг вільно продаватися будь-якому громадянину.
Основні характеристики цього інструменту наступні:
- фактична вартість безпосередньо залежала від обсягу попиту на даний інструмент;
- ваучери могли вільно реалізовуватися і купуватися, в облік не брався рід діяльності і вік покупця;
- ваучер можна було обміняти на акції підприємств.
Механізм роботи чекового фонду
Чековий, або пайовий інвестиційний фонд має характерний механізм роботи. Особливістю такої організації є те, що вона створюється без утворення юридичної особи. Довірче управління майном також є особливою рисою діяльності організації.
Людина, що бажає стати учасником фонду, стає власником інвестиційного паю, а свої кошти або інше майно яке інвестується вона передавала в довірче управління. По суті, чековий інвестиційний фонд можна назвати портфелем інвестицій.
Чекові інвестиційні фонди, які створювалися після розпаду Радянського Союзу, були закритими, і у них не було обов’язки викупу своїх акцій у вкладників. Такі організації можна порівняти з фінансовими пірамідами, адже вкладники не могли мати гарантії повернення вкладених коштів або майна.
Процвітання
«Зірковий час» чекових інвестиційних фондів почався в 1993 році, тобто відразу ж після створення відповідної законодавчої бази, яка регулює організацію таких суб’єктів. Передбачалося, що такі суб’єкти стануть повноцінними інститутами інвестування на формованому інвестиційному полі країни.
У 1993 році був організований найбільший чековий інвестиційний фонд під назвою «Народний чековий інвестиційний фонд». Він, як і інші провідні організації аналогічного типу, не обіцяв своїм учасникам велику фінансову віддачу від інвестованих коштів. Основний акцент був зроблений на надійності грошових вкладень.
Ідея організації чекових інвестиційних фондів, на жаль, стала провальною. Крім того, величезна кількість людей залишилася без своїх вкладень. Менше половини організацій розрахувалось зі своїми вкладниками. Викуп акцій не проводився, оскільки подібна операція була заборонена законом. Самі інституції не могли ліквідуватися або реорганізовуватися протягом наступних трьох років після заснування. Склалася негативна ситуація, коли власники акцій по суті не отримували економічної вигоди від них.
У 1996 році була опублікована доповідь ФКЦБ, присвячена висновкам, що стосувались роботи чекових інвестиційних фондів. Було акцентовано увагу на їх нерентабельності та на неефективності законодавчої бази, яка регулювала діяльність цих організацій. Було прийнято рішення, згідно з яким всі існуючі чекові фонди повинні були реорганізовуватися.
З 1999 року чекові інвестиційні фонди повинні були перетворитися в (на вибір):
- звичайне акціонерне товариство;
- акціонерний інвестиційний фонд;
- пайовий інвестиційний фонд.
Підсумок
Із більш ніж 700 фондів, половина просто зникла з ринку, близько 100 інститутів піддалися ліквідації, і лише 200 фондів залишилися працювати. Що стосується Народного фонду, то за його зобов’язаннями перед інвесторами почав відповідати Енерготрансбанк. Керівництво банку прийняло рішення, згідно з яким інвесторам надається можливість обміну сертифікатів фонду на акції банку.
Дані про діяльність Народного фонду є суворо конфіденційними. До цього дня нічого невідомо про власників контрольного пакета акцій. Якщо вірити чуткам, то главою самого фонду є В. Щербаков, він же одночасно і керівна особа банку.
Що стосується самого банку, то входження в його структуру Народного фонду важко назвати вдалою операцією. Вся справа в тому, що всі вкладники таких інститутів планують повернути вкладені активи, в цьому випадку мова йде про акції самого банку.
Варто відзначити, що керівництво інвестиційного суб’єкта прийняло рішення про продаж основної кількості акцій за умовами закритої підписки. Незважаючи на всі складнощі, вкладники «Народного фонду» не опинилися в програші, на відміну від вкладників інших фондів, адже останні просто зникли разом зі своїми зобов’язаннями.
