Прямі інвестиції



Прямі інвестиції – це окремий випадок переходу фінансових інвестицій в реальні. Інвестор, купуючи певну кількість акцій підприємства або організації, яка вимагає його участі в процесі управління ними, або контрольного пакета акцій, перетворюється з фінансового в реального інвестора. Інвестиції, здійснені таким чином, називаються прямими.

В економічній літературі під прямими інвестиціями розуміється цілеспрямоване придбання контрольного пакету акцій підприємства без присутності в такій покупці спекулятивних мотивів. Саме це, відрізняє їх від портфельних інвестицій.

Інвестор має намір управляти підприємством з усіма витікаючими з цього наслідками. Контрольний пакет акцій може становити різну частку в статутному капіталі підприємства, це залежить від кількості власників і розподілу акцій між ними. Іноді володіння 10% акцій досить для отримання контрольного пакету, але 50% плюс одна акція дає безумовне право управляти підприємством. Прямі інвестиції поділяються на внутрішні і міжнародні. Особливий інтерес представляють іноземні прямі інвестиції.

Прямі іноземні інвестиції


Серед іноземних інвестицій, які надходять в країну виділяють прямі і портфельні інвестиції.

У міжнародній практиці прямі інвестиції розглядають як міжнародні інвестиції в економіку країни, що направляються в розвиток її виробничого потенціалу або сферу обслуговування. Прямі іноземні інвестиції найчастіше отримують країни, що розвиваються, але й розвинені країни також зацікавлені в їх отриманні. Баланс надійшовших і спрямованих в інші країни прямих інвестицій характеризує країну як донора або як імпортера прямих інвестицій.

Найбільшими донорами прямих інвестицій є найбільш розвинені країни світу і офшорні зони. Найбільшими споживачами прямих інвестицій є країни зі стабільною економікою, що розвиваються. Однак, є країни, наприклад Китай, у яких обсяг прямих інвестицій з країни (у 2014 році близько 100 млрд доларів), приблизно дорівнює прямим іноземним інвестиціям в Китай (120 млрд доларів).

Привабливість прямих іноземних інвестицій полягає в тому, що країна отримує гроші з новими технологіями і обладнанням, яке підвищує виробничий потенціал країни. Портфельні іноземні інвестори переслідують спекулятивні цілі, купуючи цінні папери тих компаній, які забезпечують їм швидке зростання доходів і миттєво позбавляються від цінних паперів компаній, як тільки з’являються ознаки довгострокового зниження цін на них.

Залучення іноземних інвестицій


Прямі іноземні інвестиції носять довготривалий характер. Тому інвестор розвиває виробництво, вкладає в нього не тільки гроші, але і привносить технічні і технологічні новинки, що підвищують ефективність виробництва і конкурентоспроможність виробленої продукції.

Все це можливо за наявності певних умов, які узагальнено називають інвестиційним кліматом країни. Його розуміють як правове забезпечення роботи іноземного капіталу в країні. Для інвестора важливий як прибуток, так і умови його вивозу з країни, податки на виведений дохід. Крім цього, важливі умови функціонування його капіталу в країні, рівень керованості підприємством, кадровий потенціал працівників, їх рівень кваліфікації.

Важливим елементом інвестиційного клімату країни є рівень корупції. При високому рівні корупції іноземний капітал швидко покидає країну, незважаючи на можливу втрату вкладень.

Прямі інвестиції передбачають наявність привабливого інвестиційного клімату в країні. Багато міжнародних інвестиційних фондів вивчають інвестиційний клімат країн, ступінь ризику втрати вкладень. Ця оцінка істотно впливає на обсяг іноземних прямих інвестицій.

Країни, які зацікавлені в залученні прямих іноземних інвестицій, розробляють спеціальне законодавство для цих цілей. Міжнародне співробітництво в цій галузі регулюється низкою міждержавних і двосторонніх угод, що регулюють умови розміщення капіталу, усунення подвійного оподаткування прибутку, страхування інвестицій і ряд інших аспектів діяльності іноземних інвесторів.

Відповідно до нього іноземним інвесторам надаються всі основні права і гарантії юридичних і фізичних осіб, без будь-якої їх дискримінації. Їм надаються податкові, митні та адміністративні пільги, усувається подвійне оподаткування, надається страхування капіталу і державний арбітраж у вирішенні проблемних питань.

Оцінка прямих вкладень


Оцінка внутрішніх прямих інвестицій використовує набір звичайних показників ефективності інвестицій: рентабельність інвестицій, термін їх окупності, наведена чиста вартість, норма прибутковості інвестованого капіталу та інше. Відразу слід зазначити, що іноземне пряме інвестування завжди має ризики вищі, ніж у себе вдома. Тому оцінка ризиків є суттєвою складовою загальної оцінки ефективності прямих зарубіжних інвестицій.

Іноземний інвестор оцінює ефективність своїх вкладень на підставі власних показників, в яких крім зазначених вище, оцінюються ризики неповернення або втрати капіталу, економічна і політична стабільність в країні-імпортері, її грошова політика. Податки на вивіз прибутку, якщо не усунута система подвійного оподаткування, стабільність валюти в країні і, відповідно, втрати від коливання її курсу, які також враховуються в методиках, за якими іноземні інвестори оцінюють доцільність вкладень.

Для зниження залежності від можливих ризиків іноземні прямі інвестиції страхуються іноземними страховими компаніями і суми страховок доволі значні, а це знижує ефективність прямих інвестицій. Страхові компанії самостійно проводять оцінку ризиків вкладень в країні їх розміщення і на цій підставі визначають умови і суму страховки. Якщо між державами немає міжурядових угод про іноземні інвестиції, то страхові компанії інвестиції не страхують.

Незважаючи на зазначені проблеми, привабливість прямих інвестицій пояснюється можливістю отримання більш високого прибутку, ніж у себе в країні, диверсифікацією в розподілі капіталу за різними напрямками, розширенням ринку збуту своєї продукції, тобто, освоєнням нових ринків.