0

Види інвестицій

Чи знаєте ви все про те, які бувають інвестиції? Давайте обговоримо їх сутність і прикладне значення. Окрема увага буде направлена на види інвестування, піднімемо також питання інвестиційного клімату, інвестиційного попиту, парадоксу ощадливості. Ознайомившись з матеріалами статті, ви отримаєте основи знань про дуже велике економічне явище інвестиційного процесу. Подальше вивчення окремих видів і понять, стане більш простим і доступним для розуміння.

Інвестування – це вид економічної активності, при якій виробляються вкладення капіталу з метою отримання прибутку. Особливість цієї діяльності в тому, що дохід можна отримати тільки в прибуткових проектах, інакше є ризик втратити і капіталу, і відсотків. В якості інвестицій можуть виступати і гроші, і цінні папери, права на майно або інтелектуальну власність. Тобто, будь-який предмет, що має матеріальне вираження в грошовій чи іншій оцінці, який може згодом збільшувати свою оціночну вартість.

Суть і види інвестицій ми докладно опишемо в рамках цієї статті.

Основні види інвестування

Існує класифікація, згідно з якою можна виділити форми інвестицій в залежності від об’єкта:

  1. Реальні. Прямі закупівлі основних фондів, машин, обладнання, земельних ділянок, приміщень для виробництва, придбання діючих виробництв, вкладення коштів в торгові марки, знаки, в розвиток персоналу.
  2. Фінансові. Придбання акцій та інших ЦП (цінних паперів), кредитування, надання лізингових послуг тощо.
  3. Спекулятивні. Мета таких інвестицій – короткострокове збагачення через очікуване підвищення ціни на: валюти, дорогоцінні метали, ЦП.

Виділяють також типи інвестицій в залежності від мети вкладень:

  • прямі – придбання матеріалів, засобів виробництва, вкладення грошових фінансів в бізнес з метою участі в подальшій підприємницькій діяльності компанії;
  • портфельні – вкладення в ЦП, які формуються портфельним способом. Так інвестор зможе оперативно приймати участь в управлінні компанією, мати право голосу на засіданнях засновників або зборах акціонерів, пропонувати і затверджувати рішення про подальшу політику компанії;
  • реальні – вкладення коштів в матеріальне виробництво;
  • нефінансові – інвестиції в формі відкриттів, патентів, ноу-хау, торгових марок. Дані форми вкладень мають своє грошове вираження і прямо або побічно сприяють підвищенню і ефективності діяльності, в яку відбувається інвестування.
  • інтелектуальні – фінансові вкладення в продукт інтелектуальної діяльності. Фінансування розробки ноу-хау, технологій, патентів тощо.

Види інвестицій та їх класифікація за терміновістю:

  • до 1 року;
  • 1-3 роки;
  • від 3 і більше.

За формами власності інвестиційних ресурсів

  1. Приватного капіталу – внески фізичних та юридичних осіб форм власності.
  2. Держвласності – вклади капіталів держпідприємств, держбанки, держфондів, фондів, що не відносяться до бюджетних, але є державними.
  3. Іноземних суб’єктів – вклади суб’єктів іноземного капіталу.
  4. Змішані – поєднання вкладів державного і приватного капіталів в інвестиційні об’єкти компаній і підприємств.

По обліку:

Валові та чисті інвестиції – це поняття, які тісно взаємопов’язані між собою.

  • Валові інвестиції – облік інвестицій ведеться за період, в якому підсумовують всі інвестиції спрямовані на відтворення нематеріальних активів і основних засобів.
  • Чисті інвестиції – розраховуються як сукупність валових інвестицій за вирахуванням амортизації.
    Тут також виділяють реанімаційні вкладення – це, по суті, сума активів, яка амортизується.

Валові приватні внутрішні інвестиції це загальне вираження всіх придбань вироблених ЗВ (засобів виробництва) зі змінами в запасах компаній.

По фактору прибутковості існують високо-, середньо-, низько- і безприбуткові інвестиції. Якщо перші три типи визначаються рівнем одержуваного доходу, в порівнянні із середньоринковими, то в безприбуткові типи прибуток замінюється ефектом екологічного, соціального або іншого неекономічного явища.

Подібною буде класифікація за ступенем ризикованості інвестування в ту чи іншу діяльність:

  • ризик відсутній – прибуток гарантований;
  • присутність фактора ризику в деякій мірі, рівень якої нижче середнього по ринку;
  • рівень ризику дорівнює середньоринковому;
  • високий ризик втрат капіталу, що перевищує усереднені ринкові показники. Дохід тут найчастіше максимальний.

За ліквідністю, тобто за швидкістю конвертації в грошову форму, виділяють високоліквідні, середньоліквідні та низьколіквідні вклади.

За походженням використовуваного капіталу інвестиції поділяють на:

  1. Первинні – стартові внески, утворені з фонду власних, позикових або змішаних фінансів.
  2. Реінвестиції – вкладення фінансів, сформованих з доходів, отриманих від початкового інвестування.
  3. Дезінвестиції – безповоротний витяг капіталу з проекту (повний або частковий).

За територією розміщення:

  • всередині регіону або країни – внутрішні;
  • за територією країни або регіону – зовнішні.

По сумісності:

  • пакет проектів, залежних один від одного – взаємозалежні – означають вклади в об’єкти, які здійснюються по черзі і мають на увазі інвестування в комплекс;
  • вклади в автономні проекти – незалежні;
  • альтернативні – ці види вкладів вимагають вибору, так як проекти переслідують аналогічні цілі.

По об’єктах вкладення:

  • в фізактіви – тобто, в розвиток підприємства, галузі, в об’єкт, що підвищує ефективність підприємницької діяльності або виробничого комплексу;
  • в нематеріальні активи – права на користування ділянками, патентами, авторськими знаки, ліцензіями, трейдмарками, інтелектуальною власність, розробками тощо;
  • в інновації – вклади в програми розвитку, освіти, навчання;
  • нетто-інвестування – вкладення фінансів або капіталу в придбання нового підприємства;
  • брутто-інвестування – складається з нетто- і реінвестування. Тобто, відбувається процес зв’язування існуючих інвестицій і вивільнених ресурсів, отриманих в результаті первинного інвестування. У результаті прибуток від вкладу в нове підприємства спрямовується на його подальший розвиток.

По конкурентній орієнтації:

  • активні – покликані збільшувати конкурентну здатність підприємства і його ефективність;
  • пасивні – підтримують рівень здатності підприємства конкурувати на поточному рівні.

В рамках новітньої класифікації виділяють такі напрямки:

  • вкладення, які тягнуть за собою формування альянсів, об’єднань, синдикатів і консорціумів;
  • вклади, орієнтовані на поглинання компаній і організацій з метою виходу на новий рівень і отримання додаткової ресурсної бази;
  • інвестування в складні комплекси фінансових інструментів.

Поняття і види інвестицій ми докладно розглянули, але ще однією особливістю інвестицій є їх ризиковість. Тут поняття ризиковості зв’язується з прибутковістю, причому відстежується пряма залежність між цими параметрами. Чим більш серйозним прогнозується ризик від вкладень, тим вище очікуваний від них прибуток.

Також в рамках розгляду теми часто згадується поняття інвестиційного клімату, яким характеризуються сприятливі або несприятливі умови для розвитку інвестиційного бізнесу. Даний параметр вивчається як в рамках окремо взятої держави, міста, області або іншої територіальної одиниці. Наприклад, сприятливими показниками інвестиційного клімату є законодавство, соціальні, фінансово-економічні умови, відсутність кримінальних факторів, екологія тощо.

Слід розрізняти поняття фінансування та інвестування. Адже перше має на увазі надання капіталу для формування майна, а друге – це вкладення фінансів для формування капіталу та отримання прибутку.

Існують також явні відмінності між капітальними вкладеннями і інвестиціями, адже перші є складовою частиною других.

Так як економічна сутність і види інвестицій стали більш-менш зрозумілими, розглянемо інвестиційний попит.

Інвестиційний попит

Роздивляючись цю тематику, слід визначити поняття інвестиційного попиту. Це рівень потреби в інвестуванні підприємців на засобах виробництва, для погашення амортизаційних витрат, відновлення існуючого капіталу, а також забезпечення його приросту.

Фактори інвест. попиту

  • очікуваний рівень прибутковості інвестицій;
  • облікова банківська ставка.

Чим вище рівень прибутковості, тим більшим буде обсяг інвестицій, а ставка банку приймається до уваги для розрахунку вартості позикового фінансового капіталу.

Додаткові фактори, які впливають на рішення інвестора – темп інфляційного зростання, рівень податків, особистий дохід, який складається із того, що зберігається, споживається і інвестується. Споживання – визначається рівнем витрат на життєві потреби для існування. Загальний дохід може частково споживатися і інша його частина або зберігається, тобто, накопичується на «чорний день», або інвестується. З приводу споживання і заощадження помічений цікавий парадокс.

Парадокс ощадливості – одне з дуже влучних спостережень зарубіжних економістів Кетчінгса, Фостера, Кейнса і Хайєка. Виявляється, чим більше заощадження і менше інвестування, тим швидше настане загальний економічний спад. Адже природна реакція в кризові та передкризові періоди – економити, витрачати менше, відкликати інвестиції тощо. В результаті знижується попит, обумовлюючи спад виробництв, а, значить, і зменшення зарплат. У підсумку і здатність до заощадження знижується. Так настає наступний виток зниження економічного зростання і розвитку.

Для підготовки до інвестування, слід оцінити, які завдання стоять перед фірмою, яку мету необхідно здійснити.

В рамках підготовки аналізують, який параметр вимагає додаткових вкладень:

  • в збільшення ефективності діяльності;
  • в розширення виробничої активності;
  • в нові виробництва, які збільшать продуктивність і прибутковість підприємства;
  • для задоволення вимог законодавства, наприклад, виконання екологічних чи інших стандартів безпеки продукції. Такі інвестиції не мають явної прибутковості, але побічно сприяють виходу компанії на новий рівень, з новими високоприбутковими каналами збуту.

Висновок

Інвестиційна діяльність – дуже важливий елемент економіки будь-якого рівня розвитку. В умовах взаємозв’язку економіки різних регіонів і держав, інвестиції можуть реалізовуватися в країнах з низьким рівнем економіки за рахунок іноземних капіталів тощо. Вкладення капіталу в розвиток виробництв і підвищення ефективності діяльності тієї чи іншої галузі – грають роль потужного важеля для підняття рівня життя та економічного зростання в цілому. Інвестиційну діяльність можна здійснювати як державним, так і приватним компаніям і організаціям. Основні фактори бажання інвестувати – це показники прибутковості і процентна ставка.

Помилковим є прагнення до заощадження капіталу «на випадок кризи», замість його вкладення і відтворення. Згідно парадоксу ощадливості, саме загальне накопичення веде до подальшого спаду і кризовим явищам.

Інвестиційний клімат в державі демонструє його привабливість для капіталів. Якщо в підприємства країни вкладають фінансові ресурси з метою отримання доходу, то вона має перспективи сприятливого економічного розвитку.

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *